Весняна літературна школа

Весняна літературна школа Центру літературної освіти (раніше - літклуб "МАРУСЯ", в якому я активно брала участь) відбулася 2427 квітня 2014 року у музеї книги та друкарства України (на території Києво-Печерської лаври). Місце незвичайне, бо постійно чуєш дзвони, а ще - у музеї книги слухаєш про літературу та книжки поряд з друкарськими верстатами. Незвичне поєднання, але так і має бути, на мою думку.
Що ж, я була цьогоріч не як учасник, а як журналіст і прихильник літшкіл, адже колись була учасником найпершої літшколи у Карпатах, а згодом й одним з організатором другої. Щоправда, я була лише у суботу та неділю - вирватися у будні дні не вдалося: все-таки похід у тир і сюжети для прямого ефіру "Української хвилі"!!! Але я встигла багато чого цікавого почути, зокрема послухати Юрка Винничука, Ларису Денисенко і Мар"яну Савку.
Учасників було дофіга - просто іншого слова не скажеш - десь сто! Я з деякими познайомилася, бо брала коментарі для радіо, але все-таки це дуже багато. але й дуже прикольно, що така кількість молодих і не дуже творчих людей захотіли дізнатися для себе багато що цікавого. а деяких я вже знала. Багато учасників були з різних регіонів України. А от Вікторія Михайлова заради цієї літшколи приїхала аж з Дюссельдорфа (Німеччина). Вікторія пише прозу, невеликі оповідання, але мріє написати роман. Сама зі Львова, але живе в Німеччині вже 12 років і працює на фармацевтичній фірмі поблизу Франкфурта. Чому приїхала на літшколу і що це їй дало:
Вікторія: Я дізналася про літшколу з фейсбука вже досить давно, в інтернеті відслідковувала, і я просто дуже хотіла приїхати, дуже хотіла  почути відомих людей, відомих письменників України, як вони діляться своїми знаннями, враженнями. Мені в принципі, досить не вистачає в Німеччині тих, які на моїй хвилі, на українській мові щось пишуть. Мені дуже важливо з моїми колегами спілкуватися – про що вони пишуть, як вони пишуть, як вони живуть, які теми зараз для них актуальні. Ну і звичайно хотіла Забужко послухати і Винничука.
Оксамитка: А що для вас було корисним і цінним з тих знань, які ви отримали?

Вікторія: Я почала вірити в себе  і зрозуміла, що  не треба писати для шухляди в шафі чи в столі, так само, як я, починають всі інші, тобто треба далі щось робити, ну і звичайно зрозуміла, як спілкуватися з видавцями, що вони не такі якісь там боги, вони звичайні люди, до яких можна звертатися.
Оксамитка: А які лектори вас вразили?
Вікторія: Іван Малкович з "Абабагаламаги" дуже мені сподобавася, і ще Винничук і Ірена Карпа.
Оксамитка: А чим вони сподобалися?
Вікторія: Аура – як вони говорять, те, чим вони живуть – для мене це було досить нове, тому що я спілкуюся з науковими людьми до сих пір в Німеччині, а вони такі сухі, їх більше наука цікавить. Мені такого культурного компонента дуже е вистачає. А вони вміють, в них якась енергетика зовсім інша, в них харизма якась така, вони вселяють віру в те, що ти можеш щось робити.
Оксамитка: А ви збираєтесь розвиватися як письменник, використавши знання, які отримали тут на літшколі?
Вікторія: Так. Я вже почала писати роман, але через те, що мені якихось елементарних знань не вистачало, і скажемо так,  копняка в одне місце, я його залишила, писала маленькі історії, думала, їх легше опублікувати. Але от зараз я думаю, що приїду додому і буду обов'язково писати. 
Оксамитка: Вам раніше щось заважало, були якісь невпевнені?

Вікторія: Саме невпевнена, думала, як це в мене може вийти щось таке класне, що хтось інший буде читати - віри в себе не вистачало.
 Сподіваюся, що Вікторія таки буде писати романі і знання, отримані на літшколі, їй неодмінно знадобляться, бо копняка в одне місце вона таки отримала саме на літшколі - і це величезна заслуга літшколи!:)
Женю Чугуй я знаю ще з університету, ми разом брали участь у проекті "Щоденник", і не раз пересікались. Вірші Євгенки трохи мрачноваті, але це не заважає мене її любити усією душею. Вона найбільше мені сподобалася як співрозмовник при інтрв. Читайте, чого ж вона набралася на літшколі:

Оксамитка: Що тебе вразило на літшколі?

Євгенка: Найбільше вразило – це насиченість і якість лекцій. Лекції були усі без винятку чудові, по-своєму різні, але вони були настільки інформативні, що ця інформація, яка була почута, я сумніваюсь, що її можна було почути десь в іншому місці.

Оксамитка: А все-таки, можливо, яка одна лекція запала в душу?

Євгенка: О так! Мене вразили всі лекції по-своєму. Звичайно, відразу згадується лекція Ірени Карпи, яка була по своїй суті надзвичайно надихаюча: скільки цікавих моментів, які можуть допомогти поету чи прозаїку-початківцю, просто таких, які можуть справді надихнути на творчість. Я після її лекції уже завела собі блокнот натхнення, де записую різні вислови, почуті в маршрутках.

Оксамитка: Це допомагає творити?

Євгенка: Я не знаю, чи це допомагає творити, але якісь враження зберігати, мабуть, допомагає, можливо, десь в  майбутньому то щось і допоможе. А ще лекція Юрія Винничука запала в душу: він сказав таку дуже правильну річ, про яку початківці часто забувають, що треба багато читати, багато писати і багато палити, видаляти і правити.

Оксамитка: Ти багато палиш?

Євгенка: У мене є вірші, написані в юнацькому віці, які в принципі, можна спалити, але серед них є три-чотири, які мені дуже дорогі, а те все  - 90 сторінок зошита – можна з легкістю спалити.

Оксамитка: А які знання, отримані на цій літшколі, ти використаєш у подальшій творчості?

Євгенка: Я думаю, що знання, які стосуються того, як видати книжку, і як себе в майбутньому піарити. Ці знання були отримані на лекції Ростислава Семківа, який дав дуже багато практичних порад і дуже багатьох з нас опустив на землю, тому що не треба себе вважати генієм, а треба працювати і працювати над собою, над своєю творчістю.
Думаю, Євгенка Чугуй тепер буде працювати і працювати над своєю творчістю, вдосконалюючи її. 

Журналістка та поетка Катерина Гладка навчається зараз в УКУ у Львові, але дуже любить відвідувати подібні майстер-класи і лекції:
Катерина: Мені дуже приємно, що все було надзвичайно практично. Я зазвичай беру участь в різних тренінгах, майстер-класах, і часто під гучними назвами ховається не дуже продуктивне спілкування або просто реклама когось, а тут всі спікери навіть дуже знані і відомі, вони всі були дуже практичні і вони нас слухали, відповідали дуже якісно на запитання. І це от справді найважливіше для тих, хто хоче практику отримати.
Оксамитка: От тут було багато лекцій, практичних занять, що тобі найбільше запам’яталося?
Катерина: Мені дуже запам’яталась Оксана Забужко, бо я її просто люблю, і була просто хороша дискусія, яка мене наштовхнула на багато роздумів різних. В нас був дуже цікавий аналіз поетичних творів від Ростислава Семківа, він теж дав такі конкретні поради, хоча, мені здається, поезія – це творчість, яку складно аналізувати, але він дуже класно все проаналізував.
Оксамитка: А от що для себе ти взяла на цій літшколі? Що використаєш у своїй творчості, у своєму житті?
Катерина: Буду більш прискіпливо дивитися на те, що пишу, на різні структурні елементи, мені була цікава більше частина промоції і видавання книжок, бо зазвичай всі автори  - люди творчі, вони щось пишуть, але абсолютно не знають, що далі з цим робити. І тепер в мене є краще уявлення про речі в плані видання книжок.
Письменниця Наталя Бонь із Золотоноші Черкаської області хоча вже й немолода, але вважає себе молодим письменником і рада була поспілкуватися з молодими і креативними людьми з усіх куточків України:
Наталя: Враження в мене дуже позитивні, як-то кажуть, кожен почув, побачив те, що хотів почути й побачити і якісь висновки для себе встиг зробити. Так що це дуже добре. А ще добре тим, що тут дуже багато молодих, дуже багато перспективних, креативних, ініціативних, класних молодих людей. І спілкування з ними тільки збагачує письменника будь-якого віку.
Оксамитка: А чому ви приїхали на літшколу?
Наталя: Хоч вже у певному віці, але я ще молодий письменник, у мене тільки дві книжечки, і я планую розвиток своєї діяльності.
Оксамитка: А що вам тут сподобалося – які лекції, можливо?
Наталя: Якщо я скажу, що мені все сподобалося, то це буде щира правда. Я взагалі більше працюю з дитячою, з дошкільною і шкільною літературою, і мене надихає те, що ця ніша не дуже заповнена, тут є багато-багато тем для опрацювань. А ще мене цікавить, як видати книжку, тому що мені одну книжку видав спонсор, другу книжку я видала сама, за свої власні кошти, і вирішила цього більше не робити. Тому я такого практичного досвіду набула – як підійти, як домовитися, як організувати, а як потім продати цю книжку – таких знань в мене явно не вистачало.
Поетеса Оксана Самара насамперед була вражена організацією літшколи, ну і звичайно, тим, що там почула:
Оксана: Дуже сподобався рівень організації, що дуже хороше технічне забезпечення, дуже продуманий графік і запрошені лектори розраховані на різний рівень авторів. Лариса Денисенко розказувала дуже прикладні речі для авторів, готових публікуватися, як вже готові йти до видавництв, так і лектори, які просто надихали початківців - це Іван Малкович, Юрій Винничук - вони були дуже емоційні, дуже яскраві і вселяли віру в себе.
Оксамитка: Що ти почула такого, що тобі точно знадобиться у житті?
Оксана: Мені однозначно знадобиться авторське право, я просто мріяла дізнатись про це якомога більше в світлі останніх подій, особливо з антологією «Небесна сотня». Мені дуже цікава відеопоезія і мене дуже вразило те, як Герхард Фалькнер зробив поетичну рекламу музею: я не могла уявити, що таке можливо, він просто перевернув моє уявлення про поезію і про рекламу.

Поетеса Ярина Мавка (в миру - Ірина Кравчук) найбільше була вражена лекціями, що стосувалися, звісно, поезії, але інші для неї також були цікаві, бо за професією вона юрист.
Ярина: Я пишу верлібри, власне, вже є видані книги, але мені здається, що для людини, яка не має фахової  освіти в сфері літератури або філології, надзвичайно класно послухати як теоретиків, так і практиків, дізнатися більше про видавничу справу, і яким має бути текст, і якийсь жанр, стиль, тобто для мене як для юриста, це були такі ази – я давно пишу, але це для мене було дуже класно дізнатися.
Оксамитка: А що найбільше вразило?

Ярина: Я думаю, що вразила музичність і наближеність вірша до танцю у Мар'яни Савки, світло душі Юрія Винничука і більше всього, певно, спілкування із людьми, із цими прекрасними молодими-старшими поетами, письменницями, які прямо на місці,креативили-творили, виконували практичні завдання. І саме місце проведення літературної школи - чарівне. Мені здається, що тут, на території Лаври, коли хтось виступає і звучать дзвони,  - це просто неймовірно! Це навіть якось надихає на творчість.
Це лише кілька відгуків, які мені вдалося записати на диктофон і опублікувати тут, а взагалі я вірю, що літшкола багато в чому просвітила, може, хтось і закине писати (думаю, такого не буде), а хтось далі продовжить і це в нього буде виходити якомога краще, з"явиться впевненість (якщо раніше не було). 
Взагалі для мене літшкола - це тусовка молодих і креативних, на якій можна познайомитись і багато що затіяти разом. Звичайно, навчитися, як стати письменником, думаю, нереально, але отримати копняка чи натхнення - цілком можливо. Та ще й побачити за кілька днів своїх улюблених письменників.
Деякі відгуки з опублікованих тутечки я вже давала у своїй радіопрограмі "КНИЖКОВИЙ СЮЖЕТ", можете послухати за посиланням - http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=456474